До 1910 року в селі Іваньки працювала церковно-приходська школа. Школа поміщалась в звичайній селянській хаті, яка була вкрита черепицею без підлоги. Хата мала дві кімнати і сіни. Одна половина хати здавалась під квартиру регенту церковного хору, а в другій половині була велика класна кімната, де навчалось 30-35 учнів 1-3 класу. Учнів навчали читати, писати і чотири дії арифметики . На цьому для більшості дітей наука закінчувалась. Майже десять років навчав цієї грамоти дітей дяк Любанський і священик Степан Татієвський. Священик був основним вихователем трьох класів.
Пізніше, десь в 1906 році, була прислана учителька, яка замінила Любанського. Але здібні учні, сини заможних селян, які бажали підвищувати освіту йшли в гімназію в с. Шавулиху , тепер Тальнівського району, а деякі підвищували свою освіту в м. Умані. Наприкінці ХІХ ст. і початку ХХ ст. в с. Іваньки виникли промислові підприємства. Так у 1898 році збудовано цукровий завод. На початку ХХ століття побудували спиртовий завод. Ці підприємства потребували грамотних кадрів. Службовців в контори, робітників, які вміли б працювати на апаратах в заводах, робітників, які б знали технологічний процес виробітку цукру та спирту.
Це стало причиною того, що власники підприємств і заможна частина селян, підняли клопотання перед земством відкрити в с. Іваньки двокласне реальне земське училище. Такий дозвіл земство дало , і в 1907 році почало будувати приміщення двокласного училища. Щоб мати контингент учнів в старші класи двокласного училища було відізвано 9 учнів з гімназії с. Шавулиха у 1908 році і організовано навчання в с. Іваньки. Класні приміщення найняли в будинку багатого торговця бакалейними товарами єврея Нуто Шпіра ( на місці цього будинку був сільмаг, а тепер кафе "Ассоль”).
Будівництво приміщення двокласного училища закінчено до осені 1910 року, в цьому ж році організовано перший набір учнів. За п”ять років навчання в двокласному училищі учні одержували неповну середню освіту. Їх навчали 5 учителів та сільський священик. Навчання велось виключно на російській мові.
В училищі навчалось щорічно 80-110 дітей. Церковно-приходська школа перестала існувати в 1912 році. Великі зміни відбулись в навчальній програмі в 1918 році, коли двокласне училище було перейменоване у вищепочаткову школу .
Навчання у вищепочатковій школі уже проводилось на українській мові. В програму введено вивчення української мови та літератури, продовжено термін навчання до шести років. Це був дуже тяжкий час. Учительських кадрів було зовсім мало.
З 1918 р. по 1923 р. в селі часто мінялася влада. Вчителі, що одержували зарплату при одній владі, не могли нічого купити , коли заступила інша влада. А були такі часи, коли на місяць влада мінялась два-три, а то й більше разів і вчителі зовсім не одержували зарплати, городів вчителі не мали. Такий стан приводив до дуже тяжкого матеріального становища . Великі труднощі вчителі переживали не тільки із-за тяжких матеріальних умов, важко було навчати учнів у класах. В школі було 180-200 учнів. підручників було з окремих предметів два-три на клас. Навчальні програми протягом року мінялись та підручники не відповідали програмам, більшість їх була насичена статтями і оповіданнями, що вихваляли буржуазну націоналістичну ідеологію.
Тільки завдяки мудрій політиці комуністичної партії вдалося розгромити націоналістичні прошарки української буржуазії на ідеологічному фронті. Забезпечити школу кадрами учителів і створити умови для навчання та виховання в радянській школі.
В Іваньківській вищепочатковій школі педколектив складався з 9 осіб. Кращі вчителі були Сухомуд Олекса Іванович, Гармаш Роман Мінич, Тезарніцький Петро Іванович та ін. Вони користувались великим авторитетом серед населення , приймали активну участь в громадському житті села.
В 1924 році вищепочаткова школи перейменована в трудову школу. Тут уже було організовано семирічне навчання. Пізніше створені піонерські та комсомольські організації. Це був період пошуків методів форм навчання та виховання учнів. Так, наприклад, і з початку організації трудової семирічної школи був введений бригадний метод навчання. Учні класу розподілені на 5-6 бригад. Кожна бригада самостійно опрацьовувала задану тему і готувала одну письмову роботу. Кожна бригада колективно вирішувала задану задачу або приклади. Після перевірки бригадної роботи всім членам бригади виставлялась оцінка за успішність у навчанні. Звичайно, міцних знань для учнів такий метод не давав, і його замінив індивідуальний облік знань, удосконалювались програми, організовувалась краще виховна робота.
У 1927 році трудова школа була переорганізована у фабрично-заводську семирічну школу . В навчальну програму були введені нові предмети: технологія виробництва цукру та підготовка слюсарів і столярів. По цих предметах навчання проводилось в майстернях на території заводу. Комплектувався контингент учнів з мікрорайону сіл Іваньки, Полківниче, Тимошівка. Але були по два-три учні із сіл Крачківки, Юрполя, Чорної Кам”янки, Паланочки.
Всього налічувалось 360-380 учнів. Випущено із 7-го класу 25-30 учнів. Педагогічний колектив складався із 16 осіб. Кращі вчителі, які проявили себе на педагогічній роботі, були : Остроушко Ганна Самійлівна, Бухенко Тамара Федорівна, Холодна Тетяна Семенівна, Терещенко Карпо Лукич.
В 1938 році громадяни с. Іваньки підняли клопотання перед радянськими органами про відкриття в селі середньої школи. Середню школу було відкрито в 1939 р. Спочатку набрано учнів лише у 8-й клас. Кількість учнів зросла до 400 осіб. А кількість учителів в педколективі числилось 24.
Перший директор школи – циган Каракоша Михайло Омельянович , ніякого предмету не викладав , його дружина Марія Іванівна – учитель української мови і літератури.
В 1941 р. в Іваньківській прогресивній середній школі учні закінчили 9-й клас. Коли ж в червні місяці розпочалась війна з німецько-фашистськими загарбниками, школа перестала існувати в с. Іваньки. З 7 на 8 березня 1944 року наше село було звільнено радянською армією від фашистських загарбників.
У вересні цього ж 1944 року була відкрита Іваньківська неповна середня школа із семирічним навчанням. У 1947 році громадяни села на своїх зборах вдруге підняли клопотання перед районними партійними радянськими органами про відкриття середньої школи.
І в 1948 році вдруге була відкрита середня школа . Внаслідок наполегливої праці учителів із населенням села по роз”ясненню закону про загальнообов”язкове навчання кількість учнів з року в рік зростала. Уже в 1963 році кількість учнів зросла до 600 осіб. Шкільне приміщення , яке побудувало ще земство, та тимчасові приміщення, де поміщалась сільська рада , приміщення на чотири класних кімнати, тимчасово відпущена для школи на території цукрового заводу, ледве забезпечили навчання учнів у дві зміни.
Громадяни села Іваньки ще в 1962 році підняли клопотання перед районними партійними організаціями побудувати нове шкільне приміщення. Будівництво було дозволено. Колгосп ім. Островського асигнував 90 тис. крб. І в 1963 році будівництво школи розпочалось. Здано школу в експлуатацію в 1966 р.
Шкільне приміщення мало 12 класних кімнат, спортзал. В 1966 році в Іваньківській середній школі числилось 705 учнів. кількість членів педагогічного колективу зросла до 40 осіб
За час існування середньої школи на педагогічній роботі відзначились вчителі:
1. Асауляк Дмитро Іванович
2. Гребенюк Анастасія Фотівна
3. Гнатенко Ганна Йосипівна
4. Костенко Марія Мусіївна
5. Латко Іван Григорович
6. Мелащенко Марія Василівна
7. Почапський Микола Юхимович
8. Шебастюк Ліда Василівна
9. Кривошея Ніна Трохимівна – старша піонервожата, які занесені в книгу "Добрих справ " Іваньківської середньої школи .
За роки Радянської влади в учнів Іваньківської середньої школи вийшло : учителів – 28, медпрацівників – 14 осіб, агрономів – 24, зоотехніків – 13, вчених – 2 (Парій Федір Микитович, Драган Василь Сезонович).
Рівень народної освіти по мікрорайону Іваньківської середньої школи з року в рік зростає , збільшувалась кількість учителів у педколективі. Покращувалась якість навчання в зв”язку з переходом на кабінетну систему навчання.
В 1983 році школярі села отримали подарунок від колгоспу ім. Островського трьохповерхову школу на 1136 місць. Нині в школі працює 40 вчителів, які навчають та виховують 390 дітей, з них 19 – випускники нашої школи
Сім вчителів школи нагороджені значком "Відмінник освіти України”, 11– грамотами Міністерства освіти і науки України, три вчителі мають педагогічне звання "Старший вчитель”. 26 вчителів мають кваліфікаційну категорію "Спеціаліст І категорії”, 6 – "Спеціаліст вищої категорії” , 6 – "Спеціаліст ІІ категорії” та 8 – "Спеціаліст”.
Три вчителі школи – учасники і переможці районного конкурсу "Вчитель року”.
Дубина Н.М. – вчитель хімії , 2003 р.
Карачун С.І. – вчитель математики, 2004 р.
Остроушко В.М. – вчитель фізичного виховання , 2005 р.
Сім учителів школи є переможцями виставки педагогічних технологій "Освіта Маньківщини”.
Вчителі школи в практиці своєї роботи використовують елементи новітніх педагогічних технологій :
- нові інформаційні технології навчання
- педагогічна технологія
- створення ситуації успіху
- інтерактивні технології навчання
- технології формування творчої особистості
- проектна технологія.
При школі працює п”ять методичних об”єднань:
- суспільно-гуманітарного циклу
- хіміко-біологічного циклу
- фізико-математичного циклу
- вчителів початкових класів
- класних керівників
Працює Мала Академія наук.
Протягом трьох років 12 учнів школи були переможцями районних предметних олімпіад.
Шкільний хор – лауреат обласних і районних конкурсів.
До послуг учнів в школі є простора їдальня на 240 місць, бібліотека з читальною залою, спортивний зал та спортивна кімната для учнів 1-4 класів, танцювальна кімната, актовий зал, комп”ютерний клас, магазин канцтоварів та буфет.
З 1984 року в школі навчаються діти шестирічного віку, які мають дві класні кімнати, дві спальні, ігрову кімнату, зал казки.
Починаючи з другого класу, діти вивчають англійську та російську мови , інформатику.
Пізніше, десь в 1906 році, була прислана учителька, яка замінила Любанського. Але здібні учні, сини заможних селян, які бажали підвищувати освіту йшли в гімназію в с. Шавулиху , тепер Тальнівського району, а деякі підвищували свою освіту в м. Умані. Наприкінці ХІХ ст. і початку ХХ ст. в с. Іваньки виникли промислові підприємства. Так у 1898 році збудовано цукровий завод. На початку ХХ століття побудували спиртовий завод. Ці підприємства потребували грамотних кадрів. Службовців в контори, робітників, які вміли б працювати на апаратах в заводах, робітників, які б знали технологічний процес виробітку цукру та спирту.
Це стало причиною того, що власники підприємств і заможна частина селян, підняли клопотання перед земством відкрити в с. Іваньки двокласне реальне земське училище. Такий дозвіл земство дало , і в 1907 році почало будувати приміщення двокласного училища. Щоб мати контингент учнів в старші класи двокласного училища було відізвано 9 учнів з гімназії с. Шавулиха у 1908 році і організовано навчання в с. Іваньки. Класні приміщення найняли в будинку багатого торговця бакалейними товарами єврея Нуто Шпіра ( на місці цього будинку був сільмаг, а тепер кафе "Ассоль”).
Будівництво приміщення двокласного училища закінчено до осені 1910 року, в цьому ж році організовано перший набір учнів. За п”ять років навчання в двокласному училищі учні одержували неповну середню освіту. Їх навчали 5 учителів та сільський священик. Навчання велось виключно на російській мові.
В училищі навчалось щорічно 80-110 дітей. Церковно-приходська школа перестала існувати в 1912 році. Великі зміни відбулись в навчальній програмі в 1918 році, коли двокласне училище було перейменоване у вищепочаткову школу .
Навчання у вищепочатковій школі уже проводилось на українській мові. В програму введено вивчення української мови та літератури, продовжено термін навчання до шести років. Це був дуже тяжкий час. Учительських кадрів було зовсім мало.
З 1918 р. по 1923 р. в селі часто мінялася влада. Вчителі, що одержували зарплату при одній владі, не могли нічого купити , коли заступила інша влада. А були такі часи, коли на місяць влада мінялась два-три, а то й більше разів і вчителі зовсім не одержували зарплати, городів вчителі не мали. Такий стан приводив до дуже тяжкого матеріального становища . Великі труднощі вчителі переживали не тільки із-за тяжких матеріальних умов, важко було навчати учнів у класах. В школі було 180-200 учнів. підручників було з окремих предметів два-три на клас. Навчальні програми протягом року мінялись та підручники не відповідали програмам, більшість їх була насичена статтями і оповіданнями, що вихваляли буржуазну націоналістичну ідеологію.
Тільки завдяки мудрій політиці комуністичної партії вдалося розгромити націоналістичні прошарки української буржуазії на ідеологічному фронті. Забезпечити школу кадрами учителів і створити умови для навчання та виховання в радянській школі.
В Іваньківській вищепочатковій школі педколектив складався з 9 осіб. Кращі вчителі були Сухомуд Олекса Іванович, Гармаш Роман Мінич, Тезарніцький Петро Іванович та ін. Вони користувались великим авторитетом серед населення , приймали активну участь в громадському житті села.
В 1924 році вищепочаткова школи перейменована в трудову школу. Тут уже було організовано семирічне навчання. Пізніше створені піонерські та комсомольські організації. Це був період пошуків методів форм навчання та виховання учнів. Так, наприклад, і з початку організації трудової семирічної школи був введений бригадний метод навчання. Учні класу розподілені на 5-6 бригад. Кожна бригада самостійно опрацьовувала задану тему і готувала одну письмову роботу. Кожна бригада колективно вирішувала задану задачу або приклади. Після перевірки бригадної роботи всім членам бригади виставлялась оцінка за успішність у навчанні. Звичайно, міцних знань для учнів такий метод не давав, і його замінив індивідуальний облік знань, удосконалювались програми, організовувалась краще виховна робота.
У 1927 році трудова школа була переорганізована у фабрично-заводську семирічну школу . В навчальну програму були введені нові предмети: технологія виробництва цукру та підготовка слюсарів і столярів. По цих предметах навчання проводилось в майстернях на території заводу. Комплектувався контингент учнів з мікрорайону сіл Іваньки, Полківниче, Тимошівка. Але були по два-три учні із сіл Крачківки, Юрполя, Чорної Кам”янки, Паланочки.
Всього налічувалось 360-380 учнів. Випущено із 7-го класу 25-30 учнів. Педагогічний колектив складався із 16 осіб. Кращі вчителі, які проявили себе на педагогічній роботі, були : Остроушко Ганна Самійлівна, Бухенко Тамара Федорівна, Холодна Тетяна Семенівна, Терещенко Карпо Лукич.
В 1938 році громадяни с. Іваньки підняли клопотання перед радянськими органами про відкриття в селі середньої школи. Середню школу було відкрито в 1939 р. Спочатку набрано учнів лише у 8-й клас. Кількість учнів зросла до 400 осіб. А кількість учителів в педколективі числилось 24.
Перший директор школи – циган Каракоша Михайло Омельянович , ніякого предмету не викладав , його дружина Марія Іванівна – учитель української мови і літератури.
В 1941 р. в Іваньківській прогресивній середній школі учні закінчили 9-й клас. Коли ж в червні місяці розпочалась війна з німецько-фашистськими загарбниками, школа перестала існувати в с. Іваньки. З 7 на 8 березня 1944 року наше село було звільнено радянською армією від фашистських загарбників.
У вересні цього ж 1944 року була відкрита Іваньківська неповна середня школа із семирічним навчанням. У 1947 році громадяни села на своїх зборах вдруге підняли клопотання перед районними партійними радянськими органами про відкриття середньої школи.
І в 1948 році вдруге була відкрита середня школа . Внаслідок наполегливої праці учителів із населенням села по роз”ясненню закону про загальнообов”язкове навчання кількість учнів з року в рік зростала. Уже в 1963 році кількість учнів зросла до 600 осіб. Шкільне приміщення , яке побудувало ще земство, та тимчасові приміщення, де поміщалась сільська рада , приміщення на чотири класних кімнати, тимчасово відпущена для школи на території цукрового заводу, ледве забезпечили навчання учнів у дві зміни.
Громадяни села Іваньки ще в 1962 році підняли клопотання перед районними партійними організаціями побудувати нове шкільне приміщення. Будівництво було дозволено. Колгосп ім. Островського асигнував 90 тис. крб. І в 1963 році будівництво школи розпочалось. Здано школу в експлуатацію в 1966 р.
Шкільне приміщення мало 12 класних кімнат, спортзал. В 1966 році в Іваньківській середній школі числилось 705 учнів. кількість членів педагогічного колективу зросла до 40 осіб
За час існування середньої школи на педагогічній роботі відзначились вчителі:
1. Асауляк Дмитро Іванович
2. Гребенюк Анастасія Фотівна
3. Гнатенко Ганна Йосипівна
4. Костенко Марія Мусіївна
5. Латко Іван Григорович
6. Мелащенко Марія Василівна
7. Почапський Микола Юхимович
8. Шебастюк Ліда Василівна
9. Кривошея Ніна Трохимівна – старша піонервожата, які занесені в книгу "Добрих справ " Іваньківської середньої школи .
За роки Радянської влади в учнів Іваньківської середньої школи вийшло : учителів – 28, медпрацівників – 14 осіб, агрономів – 24, зоотехніків – 13, вчених – 2 (Парій Федір Микитович, Драган Василь Сезонович).
Рівень народної освіти по мікрорайону Іваньківської середньої школи з року в рік зростає , збільшувалась кількість учителів у педколективі. Покращувалась якість навчання в зв”язку з переходом на кабінетну систему навчання.
В 1983 році школярі села отримали подарунок від колгоспу ім. Островського трьохповерхову школу на 1136 місць. Нині в школі працює 40 вчителів, які навчають та виховують 390 дітей, з них 19 – випускники нашої школи
Сім вчителів школи нагороджені значком "Відмінник освіти України”, 11– грамотами Міністерства освіти і науки України, три вчителі мають педагогічне звання "Старший вчитель”. 26 вчителів мають кваліфікаційну категорію "Спеціаліст І категорії”, 6 – "Спеціаліст вищої категорії” , 6 – "Спеціаліст ІІ категорії” та 8 – "Спеціаліст”.
Три вчителі школи – учасники і переможці районного конкурсу "Вчитель року”.
Дубина Н.М. – вчитель хімії , 2003 р.
Карачун С.І. – вчитель математики, 2004 р.
Остроушко В.М. – вчитель фізичного виховання , 2005 р.
Сім учителів школи є переможцями виставки педагогічних технологій "Освіта Маньківщини”.
Вчителі школи в практиці своєї роботи використовують елементи новітніх педагогічних технологій :
- нові інформаційні технології навчання
- педагогічна технологія
- створення ситуації успіху
- інтерактивні технології навчання
- технології формування творчої особистості
- проектна технологія.
При школі працює п”ять методичних об”єднань:
- суспільно-гуманітарного циклу
- хіміко-біологічного циклу
- фізико-математичного циклу
- вчителів початкових класів
- класних керівників
Працює Мала Академія наук.
Протягом трьох років 12 учнів школи були переможцями районних предметних олімпіад.
Шкільний хор – лауреат обласних і районних конкурсів.
До послуг учнів в школі є простора їдальня на 240 місць, бібліотека з читальною залою, спортивний зал та спортивна кімната для учнів 1-4 класів, танцювальна кімната, актовий зал, комп”ютерний клас, магазин канцтоварів та буфет.
З 1984 року в школі навчаються діти шестирічного віку, які мають дві класні кімнати, дві спальні, ігрову кімнату, зал казки.
Починаючи з другого класу, діти вивчають англійську та російську мови , інформатику.
Повна назва школи Іваньківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Маньківської районної ради Черкаської області
Рік заснування 1903
Відомості про навчальний заклад:
1927 р. – трудова школа переорганізована у фабрично-заводську семирічну школу , навчалось 960-380 учнів.
1939 р.– відкрито середню школу, кількість учнів зросла до 400 осіб директор Каракоша Михайло Омельянович 1900 р.н.
1941-1944 р. – школа не працювала
1944 р. – у вересні відкрита Іваньківська неповна середня школа із семирічним навчанням.
1948 р . – вдруге відкрита середня школа кількість учнів зросла до 500 осіб
1966 р. – здано в експлуатацію нове приміщення на 320 учнів , навчалось 705 учнів.
1983 р. – здано в експлуатацію нове приміщення школи на 1136 учнівських місць , навчалось 570 учнів.
2007 р. – навчається 390 уч.
1927 р. – трудова школа переорганізована у фабрично-заводську семирічну школу , навчалось 960-380 учнів.
1939 р.– відкрито середню школу, кількість учнів зросла до 400 осіб директор Каракоша Михайло Омельянович 1900 р.н.
1941-1944 р. – школа не працювала
1944 р. – у вересні відкрита Іваньківська неповна середня школа із семирічним навчанням.
1948 р . – вдруге відкрита середня школа кількість учнів зросла до 500 осіб
1966 р. – здано в експлуатацію нове приміщення на 320 учнів , навчалось 705 учнів.
1983 р. – здано в експлуатацію нове приміщення школи на 1136 учнівських місць , навчалось 570 учнів.
2007 р. – навчається 390 уч.